Надзвичайно по-новому для мене зазвучала тема першого вдиху, який робить немовля після народження і його значення на подальше життя.
Ні для кого вже не секрет, що більшість традиційних пологів проходить із втручанням, провокуванням, а то і насильницькими діями щодо першого вдиху дитини…
Те, як ми дихаємо, від цього залежить те, як ми живемо: дихаємо швидко – живемо у постійному стресі, “підсосі” і пошуку нових емоцій, бо якщо дихання уповільнюється у тих, хто звик дихати швидко, то таким людям починає бракувати нових вражень і адреналіну, починається пошук цього зовні, від оточення, прагнення робити різкі ризиковані рухи…
І нас таких багато, про це свідчить кількість конфліктів і війн на Землі.
Якщо дихаємо повільно, відчуваючи кожен вдих і видих, приходить умиротворення і заспокоєння, повертаємось до своїх витоків, чуття свого тіла, спокійного сприймання ситуацій і людей. Такому диханню вчать усі практики медитацій та йоги.
Але більшість людей рідко замислюється як запустився власне їхній особистий темп дихання.
Коли дитина вже народилась, а плацента ще не відділилась від стінок матки, за цей час (а в умовах природних пологів це приблизно до години часу) дитина має можливість плавно перейти на легеневедихання, знаходячись поки що на подвійному.
Якщо обстановка навколо не стресова, мати спокійна, умиротворена, і разом із кров’ю мами через пуповину до дитини приходить ендорфін та окситоцин – гормони любові і радості, а не адреналін та норадреналін – гормони стресу і болі, дихання дитини також розпочинається у спокійному темпі і стає її особистим темпом на все життя, зумовлюючи ставлення до себе і світу: спокійне і врівноважене.
Якщо ж мама у стресі або цей перший вдих провокується різким перетинанням пуповини або будь-яким іншим втручанням, яке не дає дитині вибору, коли і як вона може зробити свій перший вдих, відлагодити його темп згідно із своїми внутрішніми процесами, то цей вдих супроводжується страхом залишитись без повітря і гарячковими намаганнями дихати, налаштовуючи відповідно і перший досвід темпу…
Автор: Інна Альбокрінова