Історія ляльки-мотанки

На Різдво виготовляли спеціальних ляльок із зерна. Вони символізували добрий урожай.

Існувало три типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, наречена.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров’я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім’ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

В Україні народну ляльку робили з соломи, тканини, шматочків старого одягу, ниток. Спосіб простий – перекручування й перев’язування тканини.

На обличчі такої ляльки різними нитками намотується хрест.

Ляльок-мотанок або не одягали або шили їм одяг. Іноді це були мініатюрні народні костюми, традиційні для тієї чи іншої місцевості.

Колись такі ляльки робили всюди: наші прапрабабусі інших ляльок і не знали.

Мотанка виготовляється з доступного дешевого матеріалу і без будь-яких інструментів. Може бути сплетена з соломи або зовсім без застосування нитки. Голова називається «лялькою». Для неї шматочок тканини складається вузькою смужкою, а потім загортається «рулетиком» і обмотується тканиною.

«Лялькою» називається і перший обжинковий сніп, закручений особливим способом. Голова приєднується дуже просто: до колодки, до трісці, до кукурудзяного початку та ін. Мотанка навіть може не мати рук, тільки обгортається тканиною. І тут вже годиться все, що знайдеться в господарстві. Раніше найціннішою прикрасою для ляльки ставали шматки старих вишитих сорочок, іншого одягу.

Мотанки не мали обличчя, а замість очей, рота – хрест з ниток. Хрест у колі – це солярний знак*, таким чином, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну енергетику. У голівку мотанки часто зав’язували зерна пшениці. Це також додавало їй сакральне значення, так як зерно пов’язане з померлими або ненародженими душами. Коли його «ховають», воно оживає, проростає і знову починає вічний кругообіг життя.

Тому мотанку пов’язують з уявленнями про життя і небуття, з досвідом минулих поколінь та їх зв’язком з майбутніми поколіннями. Мотанка пов’язана з усіма аграрними святами. Її роблять на Колодія, наприкінці Масниці (як уособлення зими, яку спалюють), на Івана Купала (лялька Марена). Її сакральне значення збереглося.

Обов’язкова умова – іграшка повинна бути хрестоподібної форми, щоб не нагадувати собою реальної людини.

Існує теорія, за якою українська народна лялька з’явилася внаслідок побутових змін, матеріалів і образів виготовлення культових жіночих зображень.

Після прийняття християнства язичницька міфологія тривалий час залишалася актуальною, оскільки була пов’язана з природою (обряди Масляна, Купала тощо).

Це вплинуло на ляльку – іграшку для дітей, змінило її сюжетний зміст, наповнило новим змістом. Матеріалом для таких ляльок служили солома, трава, тканина, гілки дерев, глина, дерево, очерет тощо.

Превалювання жіночих зображень над чоловічими пояснюється тим, що з жіночим образом з давніх часів асоціювалися уявлення про богиню родючості, берегиню домашнього вогнища та захисницю.

Образ молодої дівчини, “увінчаний квітами дівчини”, “княгині і дружки” в окремих селах Полтавщини, Черкащини та Київщини символізує родючість та життя. Тоді як в інших селах цих областей переважає образ ляльки-матері “Богородиці”.

Ляльки Середньої Наддніпрянщини своєрідні за образом виготовлення та складні за декоративною палітрою. Таку ляльку виготовляли методом зв’язування і накручування вузлів без голки та ножиць. Тому вона і називається “вузликова лялька”. Існувало ще поняття “мотанки” – ляльки візуально схожою з “вузликовою”, але виконаної шляхом намотування окремих шматочків тканини на основу.

Хрест на обличчі-символ веселки, тому він робиться з яскравих ниток. Обличчя-солярний знак сонця. Всі вертикальні лінії-це чоловіче начало, всі горизонтальні лінії – жіноче.

Так вже склалося, що ляльки Середньої Наддніпрянщини мають найбільш обрядовий вигляд. Вони декоративні, яскраві, строкаті, мають язичницький трохи таємничий вигляд…

Оскільки народні ляльки з тканини були невід’ємною частиною селянського побутового середовища, пов’язаної з землеробською роботою та домашнім вогнищем, тому вони і в давні часи, і сьогодні є символом родючості, материнства й своєрідним оберегом.

Ляльки виготовлялися або на швидку руку, щоб заспокоїти і зайняти дитину, або старанно як подарунок на свято, весілля, чи на день народження.

Майстерно зроблена, пишно вдягнена лялька є цінним предметом домашнього майна, разом з тим виступаючи посередницею між старшим і молодшим поколіннями, запорукою добробуту, щасливого родинного життя, й захисту від злих сил!

І сьогодні серед розмаїття сучасних ляльок народні ляльки з тканини є особливим видом з неосяжною енергетикою, які цілюще впливають на психіку й здоровий розвиток дитини. Саме тому в наші дні вони стають все більш і більш популярними!*

Повернутися у розділ Арт-Майстерня

 

*Інформація з сайту http://www.aratta-ukraine.com

Проект SWEET Дитя